Мова: Наша спільна ідентичність та її різноманітність

Винахід мови - одне з найважливіших досягнень людства. Без неї багато інших відкриттів і розробок були б неможливі. Хоча кожна людина використовує мову, ми часто не знаємо точно, хто її винайшов або як довго ми нею користуємося.

Походження мови

Деякі стародавні тексти, як-от міф про Вавилонську вежу, розповідають, що люди спочатку розмовляли спільною мовою. Ця спільна мова давала їм силу спілкуватися та розуміти один одного. Але ця сила не сподобалася богам, які тоді змішали мови, щоб розділити людей.

Наука розглядає походження мови інакше. Припускають, що мова розвивалася одночасно з першими Homo Sapiens. Мова швидкоплинна, вона зникає, щойно її вимовляють, якщо її не записати. Оскільки перші люди ще не знали писемності, ми можемо лише припускати щодо походження мови.

Ймовірно, мова виникла там, де людям потрібно було координувати дії та пояснювати складні речі. Люди настільки залежні від мови, що спонтанно створюють нові мови, коли виникає мовний бар'єр. Це відбувається і сьогодні: якщо люди не розмовляють спільною мовою, вони часто розробляють нові системи спілкування. Історія людської мови починається не з Адама і Єви, а з перших Homo Sapiens.

Як розвивається мова

Комунікаційна система починається із спільного словникового запасу як точки відліку. Коли ми намагаємося спілкуватися жестами або пантомімою і можемо про щось домовитися, це служить якорем. Наступного дня ми вже маємо цю базу. Замість того, щоб довго грати в пантоміму, ми можемо просто повторити успішний раніше жест. Система з часом стає ефективнішою та спрощеною, чим більше ми нею користуємося.

Можна навіть сказати, що не людина створила мову, а мова створила людину. Згідно з теорією самоприручення людини, люди пройшли схожий розвиток, як і одомашнені тварини. Вони стали більш соціальними та менш агресивними. Це можна назвати "виживанням найдружніших". Мова може перемістити агресію у вербальну площину, щоб конфлікти вирішувалися словами, а не кулаками. З постійного говоріння виникла петля зворотного зв'язку, яка існує досі.

Щойно виникає потреба бути більш соціальними, людям потрібно більше спілкування та співпраці. Це сприяє соціальним контактам, щоб можна було говорити з більшою кількістю людей або обговорювати складніші поняття. З кожним звуком, кожним словом і кожною фразою наша мова ставала складнішою та різноманітнішою.

Різноманітність мов

Мова тісно пов'язана з суспільством, у якому вона виникла. Навряд чи різні групи розробили б однакову мову, якби вони були за кілометри одна від одної і не мали контакту. Тому немає жодної первісної мови, якої, ймовірно, ніколи не існувало.

Сьогодні у світі існує від 6 500 до 7 000 різних мов. Хоча більшість людей сьогодні живуть у світі неймовірної мовної різноманітності, багато хто говорить лише кількома великими мовами, такими як англійська, китайська, хінді, іспанська чи французька. Причини цього - імперіалізм, колоніалізм та націоналізм.

У Франції особливо добре видно зв'язок між нацією та мовою. Довгий час французька була для багатьох там іноземною мовою. Під час Французької революції існувала велика різноманітність діалектів та мов меншин. Це призводило до абсурдних непорозумінь. Наприклад, селяни повстали проти нового уряду, бо неправильно зрозуміли слово "декрет" як "ордер на арешт", оскільки це було звичайне значення до революції. Вони боялися бути заарештованими, тому повстали.

Абат Грегуар, революціонер, зазначив, що лише 11% французьких громадян вільно володіли французькою. Він вважав, що єдина республіка може виникнути лише тоді, коли всі говорять французькою. Його ідея полягала в тому, що всі діалекти повинні зникнути. Але лише через 90 років були створені структури для впровадження цієї ідеї, особливо через єдину шкільну систему. Хто говорив діалектами в школах, того карали. Діалекти вважалися нечистими та другосортними.

На національній мові французькій кристалізувалася ідентичність французів. Це також призвело до того, що в таких регіонах, як Бретань чи Країна Басків, лунали вимоги про власну націю, стверджуючи, що їхні люди не говорять французькою. Визначення власної ідентичності через спільну національну мову було модним у багатьох європейських країнах у 19 столітті. У Німеччині брати Грімм працювали над словником, який мав підкреслити давність та велич німецької мови. У Туреччині засновник держави Мустафа Кемаль Ататюрк замінив арабський алфавіт латинським і об'єднав багато мов і діалектів під стамбульською турецькою.

Світові мови та їх виклики

Водночас світ ставав все більш взаємопов'язаним. З поштовими системами, телеграфом, залізницями та єдиним часом обмін ставав простішим. Але націоналізм панував, і люди не завжди розуміли один одного. З цієї причини в 19 столітті були ідеалісти, які бажали мову, що нікому не належить, яка не розділяє, а об'єднує. Вони розробили штучні мови, які мали забезпечити мир у світі. Однією з них була Есперанто.

Іншою штучною мовою, яка існувала до Есперанто, була Волапюк. Вона вважалася однією з великих ідей 19 століття і короткий час була поширена по всьому світу, від Амстердама до Пекіна. Винахідником Волапюк був Йоганн Мартін Шлейєр, людина світу, яка жила в Літцльштеттені на Боденському озері. Він бачив, що багато синів з його громади емігрували до Америки, але зв'язок обірвався, тому що листи не доходили через мовні плутанини. Тоді потрібно було знати англійську, щоб адреса була правильною, але селяни писали адреси так, як чули. Тому Шлейєр хотів створити мову, яка б звучала так, як пишеться, щоб її міг вивчити кожен за кілька місяців.

Він брав словниковий запас з великих європейських мов, таких як німецька, англійська, французька та російська, змінював їх і створив граматику майже без винятків. Так виник Волапюк, що означає "світова мова". Незабаром німецькі купці обговорювали, як за допомогою нової світової мови вони могли б конкурувати з британцями за торговельну перевагу. Кажуть, навіть існував дирижабль Волапюк, пароплав Волапюк і книга жартів. У період розквіту, за оцінками, від 800 000 до 1 мільйона людей у ​​світі вивчили винахід Шлейєра.

Проте проблеми з Волапюком почалися, коли він поширився. Мова виявилася не такою простою у вивченні, як здавалося, особливо для людей, які не могли вимовляти умлаути. Також словниковий запас Шлейєра, який нібито був англійським, був настільки спотворений, що його ледь можна було впізнати. Шлейєр мав дуже європоцентричний погляд. Але найгіршим була його зарозумілість. Він був впертою людиною з незмінними думками, абсолютно неприступний до критики. Коли спільнота Волапюк вказала на помилки і хотіла їх виправити, він відмовив і заборонив будь-які зміни у своєму творінні. Він навіть створив посаду мовного хранителя, щоб зберегти мову після його смерті. Але своєю впертістю він відлякав своїх прихильників, які перейшли до нової модної мови Есперанто, де зміни були можливі.

Існує універсальний факт: коли мови використовуються, вони також змінюються. Створення мови для всесвітнього порозуміння, можливо, було приречене на провал, оскільки мови ростуть протягом тривалого часу, збагачуються історією і є частиною нашої ідентичності. Якщо у нас забирають нашу мову, то під загрозою опиняється і те, що робить нас тими, хто ми є.

Боротьба за збереження мови

Рон Корн-молодший є членом нації Меноміні в Вісконсині і бореться за виживання своєї мови, яка перебуває під загрозою зникнення. Мова меноміні перебуває під загрозою зникнення, тому що уряд Сполучених Штатів намагався її знищити. У 19 столітті були створені інтернати, деякі військові, інші релігійні, щоб відокремити корінних дітей від їхніх сімей і заборонити їм розмовляти власною мовою. Покоління меноміні пройшли через ці школи і були вимушені адаптуватися. Вони перестали передавати мову, культуру та історію - з любові до своїх дітей. Вони знали, які наслідки можуть бути для дитини в школі, якщо вона занадто багато знає про свою культуру.

Північна Америка колись була місцем особливого мовного різноманіття. На північ від сучасної Мексики існує близько 300 відомих мов, що належать до десятків різних мовних сімей. Багато з цих мов позначені природою та географією, де вони використовуються. З мовами корінних народів часто зникають і конкретні знання про екосистеми, лікарські рослини та власну культуру. Вивчення мови пов'язує з громадою, яка пам'ятає про ці речі. Тому меноміні вирішили повернути свою мову в повсякденне життя. Спочатку було найнято десять осіб і підготовлено до викладання в імерсійному класі для дітей від 0 до 2 років протягом 14-місячної програми навчання. Кожного року додається нова кімната та навчаються нові вчителі.

Ключове слово тут - занурення. Це означає використовувати тільки мову меноміні. Немає вивчення слів і перекладу. Мова вивчається виключно з контексту. Раніше Рон Корн-молодший нічого не знав про історію інтернатів. Він запитав одну з найстарших жінок, як це сталося і як вони втратили свою мову. Вона відповіла: "Хлопче, ти б цього не зрозумів. Я рада, що ти зміг вирости в час, коли ти можеш пишатися тим, хто ти є". Організація Рона Корна-молодшого ще далеко від своєї мети, щоб 10% громади вільно володіли мовою. Але перші ознаки успіху чутні та відчутні. Є сім'ї, які вирішили виховувати своїх дітей з мовою меноміні як рідною. Мова більше не може зникнути з однією людиною, оскільки багато хто несе цей факел.

Міф про Вавилонську вежу розповідає, що на початку була лише одна мова, і її втрата часто інтерпретувалася як людська невдача. Однак реальність показує, що різноманітність - це наш нормальний стан. За успіхом великих мов часто стоять історії насильства та пригнічення. Тенденція йде до зменшення кількості, уніфікованих мов. Ми можемо розуміти один одного, як ніколи раніше, і одночасно ризикуємо втратити тонкі відмінності, які формують наш погляд на світ. Головне питання полягає в тому, як ми можемо наблизитися один до одного, не ставши однаковими, і водночас, як ми можемо залишатися різними, не стаючи чужими один одному.