Історія німецької мови

Німецька мова має довгу історію. Її коріння сягає степового народу на південному сході Європи, якого називають індоєвропейцями або індогерманцями. Від них походить мова, яка називається праіндоєвропейською. Писемних доказів її існування немає, але вчені її реконструювали. З цієї прамови виникло понад 400 мов, які сьогодні належать до індоєвропейської мовної родини. До них, крім німецької, належать англійська, іспанська, перська чи гінді. Прикладом є давньоіндійське слово pitar, яке дуже схоже на німецьке слово Vater.

Перше звукове зміщення та протогерманська мова

У першому тисячолітті до нашої ери відбулася важлива зміна в мові: перше звукове зміщення, також відоме як закон Грімма. Через це германські мови відокремилися від інших індоєвропейських мов. Цю зміну можна побачити й сьогодні. Наприклад, латинські слова, як pat, або іспанські слова, як padre, починаються з P. Німецькою (Vater) та англійською (father) натомість стоїть F. Це зміщення приголосних (точніше, вибухових приголосних, таких як P, T, K) сталося в усіх германських мовах і позначає початок протогерманської мови.

Друге звукове зміщення та давньоверхньонімецька мова

У першому тисячолітті нашої ери відбулася ще одна велика зміна: друге звукове зміщення. З західногерманських діалектів, до яких належать англійська та нідерландська, виникла давньоверхньонімецька мова. Тут також змінювалися приголосні. Однак це зміщення не відбулося на всій німецькомовній території. На півночі Німеччини цієї зміни не було. Це видно на так званій Бенратській лінії. На південь від цієї лінії, наприклад, кажуть Apfel і machen, тоді як на півночі - Appel і maken. На півдні розмовляють верхньонімецькими діалектами (назва походить від того, що там земля більш горбиста), а на півночі - нижньонімецькими діалектами. Наприклад, баварський діалект є верхньонімецьким.

Завдяки давньоверхньонімецькій мові, яка виникла після другого звукового зміщення, ми вперше можемо справді назвати нашу мову німецькою. Отже, німецькій мові трохи більше тисячі років. З цього часу походять перші письмові свідчення наших предків. До цього латина була найважливішою мовою освіти в Європі. Але за часів Карла Великого вперше з'явилися тексти народною німецькою мовою. Тоді ще не було єдиних правил написання. Кожен писав, як хотів. Це одна з причин, чому написання та вимова багатьох слів сьогодні часто відрізняються. Відомими давньоверхньонімецькими текстами є Мерзебурзькі заклинання 8 століття або пісня про Хільдебранда 9 століття. Прикладом давньоверхньонімецької мови є початок молитви "Отче наш": Fater unsēr, thu in himilom bist, giwīhit sī namo thīn.

Середньоверхньонімецька мова

У другому тисячолітті виникла середньоверхньонімецька мова. "Середнє" тут означає, що цей етап мови припадає на середньовіччя, тобто приблизно між 1000 і 1400 роками. Середньоверхньонімецька мова відома багатою літературою народною мовою. Ця література зазнала сильного впливу придворної культури, яка орієнтувалася на Францію. Якщо в давньоверхньонімецький період переважно писалися духовні тексти, то тепер аристократи писали і на більш світські теми. Збереглося багато середньовічних рукописів, наприклад, вірші Вальтера фон дер Фогельвейде або придворні романи Гартмана фон Ауе. Однак середньоверхньонімецька мова ще не була єдиною мовою, а скоріше загальним терміном для багатьох різних верхньо- та середньонімецьких діалектів. Ці діалекти могли сильно відрізнятися за словами та вимовою. Прикладом середньоверхньонімецької мови є уривок з твору Вальтера фон дер Фогельвейде: Under der linden / an der heide / dâ unser zweier bette was / dâ mugt ir vinden / schône gebrochen bluomen unde gras.

Книгодрукування та нововерхньонімецька мова

У середині 15 століття Йоганн Гутенберг винайшов книгодрукування з рухомими літерами. Це була революція для літератури. Тексти тепер можна було легко та часто тиражувати. Це призвело до розквіту писемного слова, особливо серед міщанства, що зростало. Реформатор Мартін Лютер також скористався цим винаходом. Своїм перекладом Біблії в середині 16 століття він заклав основу для єдиної німецької мови з впливами з верхньо-, середньо- та нижньонімецьких діалектів. Так почалася розробка нововерхньонімецької мови, яка від ранньої нововерхньонімецької мови Лютера через різні мовні процеси (як-от дифотонгація, монофтонгація, скорочення та подовження складів) дійшла до нашої сучасної німецької мови.

Останні 500 років розвитку німецької мови характеризувалися уніфікацією та новими літературними творами. Згадайте "Поетику" Мартіна Опіца, твори Гете та Шиллера або початок германістики Якоба та Вільгельма Гріммів. Усі ці події та особистості призвели до того, що з багатьох діалектів виникла мова, яка сьогодні об'єднує нас, німців, з півночі на південь. Коли в 1901 році було затверджено єдиний німецький правопис, наша мова після понад тисячі років набула спокійнішої та міцнішої форми. Сьогодні ми вивчаємо в школі спільну стандартну мову, якою розмовляють близько 130 мільйонів людей у ​​світі. Словниковий запас німецької мови налічує приблизно півмільйона слів, і щороку німецькою мовою виходить понад 70 000 книг. Але розвиток мови ніколи не є остаточно завершеним; вона постійно змінюється.